ХАРЬКОВСКАЯ ОБЛАСТНАЯ ОРГАНИЗАЦИЯ ВСЕУКРАИНСКОЙ ОБЩЕСТВЕННОЙ ОРГАНИЗАЦИИ ИНВАЛИДОВ “СОЮЗ ЧЕРНОБЫЛЬ УКРАИНЫ”Харьковская общественная организация «Чернобылец Харьковщины»

26 апреля 1986 года

На четвёртом энергоблоке Чернобыльской АЭС произошла авария, ставшая крупнейшей катастрофой в истории атомной энергетики...

Последствия

Уже прошло 33 года, со дня аварии на ЧАЭС, но до сих пор мы видим её последствия...

На Харьковщине

По состоянию на 01.01.2020 года - 20 212 пострадавших от последствий аварии на ЧАЭС

10 248 ликвидаторов

Участников ликвидации последствий аварии на ЧАЭС 10 248, в т.ч. инвалидов 5227 чел.

5 285 потерпевших

Потерпевших от Чернобыльской катастрофы 5285, в т.ч. 942 инвалида

164 человека

164 участников других ядерных испытаний, в т.ч. 51 инвалидов

1 946 вдов

1946 вдов, умерших чернобыльцев, смерть которых связана с последствиями аварии на ЧАЭС

2 569 детей

Пострадало 2569 детей, в т.ч. 5 из них инвалидов

Помним, скорбим

С 1986 года на Харьковщине умерло более 10 тысяч человек...

Так як Ви читаєте це звернення, то я вже помер.

Опубликовано: 16 Октябрь, 2020

Головуючому судді
Другого Сенату
Конституційного Суду України
Головатому Сергію Петровичу

Представник скаржника Мягкого П.І.
Бургас   Ігор  Христофорович
Адреса:  Харківська область,
м. Лозова, Мікрорайон 1,  буд. 7, кв. 12; 64604
ел. пошта: byrgas@ukr.net
тел.: 380663600600
РНОКПП        2267325637

Справа №  3-333/2018 (4498/18)

Офіційне  повідомлення.

10 жовтня 2020 року помер Мягкий Павло Іванович, 25.07.1957 року народження, ліквідатор Чорнобильської катастрофи, інвалід ЧАЕС 2 групи.

Свідоцтво про смерть складено 15.10.2020 року.

Виконуючи останню волю померлого, я передаю дослівне звернення, яке було озвучено 07.10.2020 року Мягким Павлом Івановичем після того, як він довідався про не винесення Конституційним судом України цього дня рішення за його конституційною скаргою.

Звернення До суддів Конституційного Суду України Павло Мягкого.

«Я помираю, я до останнього чекав Вашого рішення по моїй конституційній скарзі, але вже не має сил.

Так як Ви читаєте це звернення, то я вже помер.

Я вже не потребую земної справедливості, і мені ні пенсії, ні якісь рішення земних судів, не потрібні.

Але зостаються побратими, члени моєї родини, тому я в останнє звертаюся до Вас –

Що з Вами не так, судді?!!

Чому в наших судах в відношенні ліквідаторів, постраждалих від Чорнобильської катастрофи навіть не ночувала справедливість, а законність має навіжений, не людський характер, коли судді на біле кажуть чорне, а чорне чомусь не таке вже й чорне?

Чому ми, ті хто своїми життями захистили Вас від ядерної чуми, не маємо елементарних цивільних прав, чиновники всіх рангів знущаються з нас, з наших близьких, наших родин, намагаючись забрати останнє, кружляти до самої смерті по коридорам судів, управлінь та служб, слухаючи від Вас, що нам нічого не покладається, що ми ізгої?

Цивільним кодексом України встановлено, що з 01.01.2004 року кожен громадянин України має право отримувати щомісячне відшкодування шкоди завданої його здоров’ю в розмірі рівному добутку від проценту втрати професійної працездатності помноженому на його середню заробітну плату, при цьому розмір цієї заробітної плати не може бути меншим ніж п’ять розмірів мінімальної заробітної плати встановленої Законом на день виплати (статті 1195, 1197 та 1208 цього Кодексу).

При цьому, відповідно до статті 1200 Цивільного кодексу України, в випадку смерті потерпілого, його вдова має право на половину розміру відшкодування, без необхідності збирання кип довідок, встановлення статусу вдови та іншого, що буде необхідно пройти моїй дружині.

І саме головне, я людина віруюча, я не хочу, щоб мене різали після смерті, але без висновку патологоанатому моя дружина не отрує статусу.

Так чому такі знущання навіть з мого трупу після моєї смерті?

Розумію, що це частково не в Вашій компетенції, але не розумію, чому Ви, приймаючи рішення по конституційним скаргам похилих людей, інвалідів по радіаційним хворобам, які можуть вмерти кожної хвилини в першу чергу через нестачу коштів, безбожно тягнете час, порушуючи вимоги Закону про строк розгляду конституційної скарги, він повен не перевищувати півроку.

Моя остання пенсія, пенсія тяжко хворого інваліду ЧАЕС 2 групи,  за вересень 2020 року склала  4365 гривень, в той час як любий громадянин України, інвалід 2 групи, який як і я працював на момент отримання інвалідності, одержує 80 % х 5 х 5000 = 20 000 гривен, тобто в п’ять разів більше.

І в мене питання до Вас, судді Конституційного Суду України, чому навіть приймаючи Рішення Конституційного Суду України №1-р(ІІ)/2019 від 25.04.2019 року за конституційними скаргами інвалідів ЧАЕС Бобир Олексія Яковича та  Скрипки Анатолія Володимировича, Ви розглядали все що завгодно, крім нашого права, загального права всіх ліквідаторів та потерпілих, які працювали в забруднених радіацією зонах, отримувати державну пенсію в розмірі відшкодування фактичних збитків завданих здоров’ю в розмір визначеному  статтями 1195, 1197 та 1208 Цивільного кодексу України?

Вам не вистачає освіти? Совісті? Справедливості?»

Додаток: копія свідоцтва про смерть

16.10.2020 року

Ігор Бургас

Підписано цифровим підписом

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *



Создание сайта на WordPress - Rubika.