ХАРЬКОВСКАЯ ОБЛАСТНАЯ ОРГАНИЗАЦИЯ ВСЕУКРАИНСКОЙ ОБЩЕСТВЕННОЙ ОРГАНИЗАЦИИ ИНВАЛИДОВ “СОЮЗ ЧЕРНОБЫЛЬ УКРАИНЫ”Харьковская общественная организация «Чернобылец Харьковщины»

26 апреля 1986 года

На четвёртом энергоблоке Чернобыльской АЭС произошла авария, ставшая крупнейшей катастрофой в истории атомной энергетики...

Последствия

Уже прошло 32 года,со дня аварии на ЧАЭС, но до сих пор мы видим её последствия...

На Харьковщине

По состоянию на 01.07.2018 года - 20 980 пострадавших от последствий аварии на ЧАЭС

10 740 ликвидаторов

Участников ликвидации последствий аварии на ЧАЭС 10 740, в т.ч. инвалидов 5380 чел.

5 364 потерпевших

Потерпевших от Чернобыльской катастрофы 5364, в т.ч. 934 инвалида

192 человека

192 участников других ядерных испытаний, в т.ч. 56 инвалидов

1 833 вдов

1833 вдовы, умерших чернобыльцев, смерть которых связана с последствиями аварии на ЧАЭС

2 851 детей

Пострадало 2851 детей, в т.ч. 12 из них инвалид

Помним, скорбим

С 1986 года на Харьковщине умерло более 10 тысяч человек...

СКНАРИ В ЗАКОНІ

Опубликовано: 9 Февраль, 2019

З часів Януковича, супер-розкрадача українського бюджету завдяки армії «смотрящих», незмінними «хранителями» державної казни залишаються працівники пенсійних управлінь усіх рівнів. 

 

Пригадую 2011-тий, коли за командою згори були піддані масовим перевіркам пенсійні призначення чорнобильцям.

Український пенсійний  фонд продовжує бути тою ж  державною структурою, котра  попирає конституційні права громадян навіть на злиденне пенсійне забезпечення. Він стає в позу  скнари , щоб методом вишуканих маніпуляцій і присвоєння  невластивих функцій — оцінювання  чинного законодавства — принизити вимираюче  воїнство атомної війни в зоні Чорнобильської катастрофи.

Прикро, але  він з цією метою  не соромиться навіть використовувати судову  гілку влади. Управління  ПФУ пробують  з її допомогою узаконити беззаконня. Цьому сприяє  і Верховна Рада, котра  час від часу  надає  їм  преференції щодо сплати судового збору.

Масові  факти  нашої практики щодо захисту своїх прав  засвідчують, що під прикриттям  уявного «обов’язку»  за їх клопотаннями    суди змушені розглядати позови чорнобильців   більше десяти разів.   Ця тяжба нерідко  триває більше року. Є непоодинокі  приклади, що навіть після вердикту Верховного Суду вони продовжують апелювати до судів  перших двох інстанцій.

Справу  352/1009/16-а (ця та  інші доступні в Єдиному державному реєстрі) за позовом нашого побратима  суди розглядали 12 разів – із 15 липня 2016 року до 24 липня 2018 року. Чинне судове рішення із 20 червня 2017 року  заблоковано Головним управлінням ПФУ нашої області.

Другий приклад. Слухання справ  №343/1383/16-а, №809/627/18), розпочате 21 вересня 2016 року  (21 засідання) ще  не завершене і перебуває на розгляді Верховного Суду.

Справа  №344/8729/16-а  через маніпуляції управління ПФУ в м. Івано-Франківську зведена  взагалі  до абсурду. Позивач  не може  отримати виконавчого листа  на чинне рішення суду від  02 березня 2017 року і підтверджене постановою Верховного Суду 18 жовтня 2018 року.

Хіба  це не докази, що держава в особі Пенсійного фонду України порушує закон та нехтує правами громадян, а також  йде   на  масові порушення Конституції України, чинного пенсійного законодавства та ратифікованих європейських конвенцій, використовуючи для цього судову гілку влади?!

У  Пенсійному фонді України працюють особи, які  роками впевнились у своїй безкарності, перебуваючи під  «парасолькою держави»,  глумляться над  людьми, котрі  самовіддано і жертовно захистили світ від  термоядерної катастрофи.

Ми підозрюємо, що  відібрані у нас  кошти вони законно привласнюють під різноманітними доплатами: за «вислуги»,  «інтенсивність праці», через премії і матеріальні допомоги …  Їм надто до снаги правило: «якщо десь вибуває, то обов’язково комусь  прибуває».

Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визначено основні положення щодо реалізації конституційних прав  громадян, які брали у участь в ліквідації  аварії на ЧАЕС та її наслідків. Та не тут то було.  Чиновники ПФУ злочинно   в основу наших прав  кладуть норми  Закону  України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

В основу наших позовів  покладена  чітка  і зрозуміла  чинна друга  частина статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»:

 «2. Право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорій 1, 2, 3, 4 за умови стажу роботи не менш як: чоловіки — 20 років, жінки — 15 років, із збільшенням пенсії на один процентзаробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75 процентів заробітку, а громадянам, які відпрацювали за списком N 1, чоловіки — 10 років і більше, жінки — 7 років 6 місяців і більше — не вище 85 процентів заробітку у разі призначення пенсії на умовах частини другої статті 27 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

(пункт 2 статті 56 із змінами, внесеними згідно із Законом України від 03.10.2017 р. N 2148-VIII)».

Коментуючи редакційні   зміни  пенсійного законодавства  заступник  Голови правління ПФУ  Ірина Ковпашко на  всю Україну офіційно заявила, що Закон України «Про внесення  змін до деяких законодавчих актів щодо підвищення пенсій»  виписаний таким чином, що якщо при перерахунку розмір пенсії громадянина зменшується, то сума виплачується у раніше  встановленому розмірі.

Згідно з імперативними вимогами статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та статті 242 КАС України висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов’язковими для всіх суб’єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Іншими словами, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи не можуть приймати рішення, які скасовують судові рішення або зупиняють їх виконання.

Звертаємо увагу на правову позицію  Європейського Суду з прав людини, згідно з якою право на справедливий судовий розгляд  тлумачиться з урахуванням одного з основоположних аспектів верховенства права, а саме принципу правової визначеності та дотримання принципу остаточності рішення, згідно з якимжодна із сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов’язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення; відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він   зумовлений особливими і непереборними обставинами.

Верховний Суд неодноразово розглядав  чинність положень  спаплюженої  чиновниками пенсійних управлінь  другої частини статті 56.  Ось його вердикт у постанові від 06 лютого 2018 року, справа №  560/675/17« … для громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, порядок обчислення стажу роботи має пільговий характер та визначений в пункті 2 статті 56 Закону № 796-ХІІ.

Аналіз викладеного положення Закону свідчить про те, що воно визначає особливі норми та умови пенсійного забезпечення громадянам, які постраждали від Чорнобильської катастрофи.

Відповідно до абзацу другого частини першої статті 28 Закону № 1058-IV за кожний повний рік страхового стажу понад 35 років чоловікам і 30 років жінкам пенсія за віком збільшується на 1 % розміру пенсії, обчисленої відповідно до статті 27 цього Закону, але не більш як на 1 % мінімального розміру пенсії за віком, зазначеного в абзаці першому цієї частини.

Для громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, ця розрахункова величина має пільговий характер і визначена в пункті 2 статті 56 Закону № 796-XII як сума заробітку за кожний рік роботи понад установлений цим пунктом стаж роботи.

Отже, колегія  суддів погоджується з висновками судів  попередніх інстанцій, що  перерахунок пенсії має здійснюватися за кожний повний рік стажу роботи понад установлений мінімальний трудовий стаж для призначення пенсії (15 років для жінок і 20 років для чоловіків) шляхом збільшення пенсії на 1 % заробітку за рік».

Позиція керівництва і усіх причетних  осіб до пенсійного  забезпечення чорнобильців щодо  неможливості   виконувати  чинні судові  рішення  з посиланням на ЗУ №2148, є не просто хибною,  а зухвало злочинною.   Огидне шахрайство з огляду на те, що недавно, 17 липня 2018 року, Конституційний Суд України зробив висновок, який є обов’язковим «Обмеження чи скасування пільг для осіб, на яких поширюється дія Закону № 796, без відповідної рівноцінної їх заміни чи компенсації є порушенням зобов’язань держави щодо забезпечення соціального захисту цієї категорії осіб. У разі зміни правового регулювання набуті такими особами права на пільги, компенсації і гарантії повинні бути збережені із забезпеченням можливості їх реалізації або запроваджені рівноцінні чи більш сприятливі умови соціального захисту».

Принагідно  нагадую , що  22 – гою статтею   Конституції України встановлено, що права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.  

Конституційний Суд у рішенні від 9.02.99 №21-рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) зазначив, що дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності та припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце, положення ч.1 ст.58 Конституції про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність особи, стосується фізичних осіб і не поширюється на юридичних осіб.

Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов’язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, — за її межами.

У рішенні від 5 квітня 2001 року Конституційний Суд України зазначив, що Конституція України закріпила принцип незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів (частина перша статті 58). Це означає, що дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.

Просимо зважити і ще на одне  наше право, зазначене у 56-тій  статті Конституції України:  «Кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень».

Ярослав Олійник,
голова  обласного
ГО «Прикарпатбат Чорнобиль»

Источник:

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *



Создание сайтов в Харькове
cоздание сайтов в Харькове — IT-агентство Rubika.