ХАРЬКОВСКАЯ ОБЛАСТНАЯ ОРГАНИЗАЦИЯ ВСЕУКРАИНСКОЙ ОБЩЕСТВЕННОЙ ОРГАНИЗАЦИИ ИНВАЛИДОВ “СОЮЗ ЧЕРНОБЫЛЬ УКРАИНЫ”Харьковская общественная организация «Чернобылец Харьковщины»

26 апреля 1986 года

На четвёртом энергоблоке Чернобыльской АЭС произошла авария, ставшая крупнейшей катастрофой в истории атомной энергетики...

Последствия

Уже прошло 32 года,со дня аварии на ЧАЭС, но до сих пор мы видим её последствия...

На Харьковщине

По состоянию на 01.07.2018 года - 20 980 пострадавших от последствий аварии на ЧАЭС

10 740 ликвидаторов

Участников ликвидации последствий аварии на ЧАЭС 10 740, в т.ч. инвалидов 5380 чел.

5 364 потерпевших

Потерпевших от Чернобыльской катастрофы 5364, в т.ч. 934 инвалида

192 человека

192 участников других ядерных испытаний, в т.ч. 56 инвалидов

1 833 вдов

1833 вдовы, умерших чернобыльцев, смерть которых связана с последствиями аварии на ЧАЭС

2 851 детей

Пострадало 2851 детей, в т.ч. 12 из них инвалид

Помним, скорбим

С 1986 года на Харьковщине умерло более 10 тысяч человек...

Прощавай Закон № 796 – ХІІ …???

Опубликовано: 6 Июнь, 2016

гайдак_оснОт і все… Прощавай Закон № 796 – ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи»!

Сьогодні з повною впевненістю можна стверджувати, що тебе приймали українські депутати у далекому 1991 році з єдиною метою – обдурити сотні тисяч українських ліквідаторів аварії на Чорнобильській АЕС, випустити пар і вкотре нічого не заплатити …

Як завжди, в цій проклятій богом країні …

За двадцать п’ятьроків дії (???) Закону він жодного разу не фінансувався в повному обсязі. Ніхто з інвалідів – ліквідаторів ніколи не отримував визначені ч.4 ст. 54 Закону 6 – 8 – 10 мінімальних пенсій без рішення суду.

Цей Закон по відношенню до ліквідаторів Чорнобильської катастрофи створив набагато більше юридичної невизначеності (беззаконня), в порівнянні з існуючими до 1991 року. Більше того, саме цей Закон не дав реалізувати чорнобильцям – ліквідаторам розсекреченіу 1989 році постанови Ради Міністрів УкраїнськоїРСР (тієї же 207 – 7 Постанови від 10.06.1986 року), згідно з якою у кожного ліквідатора 1986 рокуі у більшості ліквідаторів 1987 року, які реально працювали в зоні аварії, державні пенсії не могли бути меншими 16-ти мінімальних заробітних плат на місяць. При цьому у всіх – у солдат-строковиків, відряджених, «партизан», без врахування так званих груп інвалідності ЧАЕС.

Саме дякуючи цьому Закону професіонали, атомщики, середьмашівці, отримували державні пенсії в десятки разів більші, ніж звичайні ліквідатори, і це при тому, що шкоди від дії радіації отримали в сотні разів менше. Як кажуть – битий не битого везе.

Цей Закон дозволив високопосадовцям України уникнути кримінальної відповідальності за злочинне вбивство тисяч ліквідаторів, яких без всяких засобів захисту кинули в радіаційне пекло, чудово розуміючи, що більшість не проживе і кількох років після повернення з Чернобиля.

Дивишся американський документальний фільм про побратима – ліквідатора Анатолія Грищенко, нагорожденого знаком «Одинокий ястреб» (США) посмертно, кавалера ордена «Меч Гравінера», посмертно. Літаки стрімко піднімаються в небо, прощаючись з асом, внесеним до 10 кращих льотчиків світу, в далекій Америці об’явлено траур — 3 липня 1990 року у клініці міста Сіетлпомер Грищенко Анатолій Дем’янович …

Американські медики успішно провели дуже складну операцію по пересадці кісткового мозку, але прийшлось ще різатий легені – практично неоперабельна пухлина. Один з кращих хірургів – онкологів світу скупо змахнувши сльозу, каже: тещо їм не вистачило пів-року – рік, це зрозуміло, у 1989 році льотчик залишився б живим, а от слова про те, що дан із СРСР про реально отримане опромінення при підготовці льотчика до операції заниженіяк мінімум в 15 разів, це вже шок. Шок для американского медика, але не для нас з Вами. Показати б ще цьому хірургу медичну картку Анатолія, де вказано, що всі його хвороби не пов’язаніз дією радіації …

І за це, теж, ніхто не відповів …

І ніхто не відповів за тисячі ліквідаторів, які пройшли через дах 3-го блоку …

Страшно читати спогади генерал-майора ГО СССР Тараканова (Тараканов Н.Д. Две трагедии XX века: Документальные повести. -М.: Советский писатель, 1992. — 432 с.), який керував роботою цих «смертників». З’ясовується необхідності в цих жертвах не було. Цитата:«… был подготовлен «Проект производства работ по очистке кровель главного корпуса и зданий второй очереди». Этот проект был разработан одним московским  институтом.  Он  предусматривал  применение  двух  кранов  «Демаг» (производство ФРГ, стоимость — 4,5 миллиона рублей), очистку кровель клеевыми захватами, использование гидромониторов и насосного оборудования с давлением 8—10 атмосфер, использование гидравлических манипуляторов «Фористерн-770» (производство Финляндии).

Исходя из выводов, сделанных по результатам разведки кровель третьего энергоблока, штабом ликвидации последствий аварии на ЧАЭС был предложен проект дезактивации кровель, основанный на комплексном использовании крана «Демаг», который должен быть установлен в северной части энергоблока, гидромониторов, дистанционно управляемых механизмов и полу-дистанционных ручных приспособлений.

Предусматривалась также установка крана «Либхер» для подачи оборудования на кровли. Проект был одобрен правительственной комиссией, но тоже не был реализован ввиду занятости «Демагов»».

І тоді послали солдат, «партизан», лопатами розгрібати ядерні завали.

Але Тараканов «забув» сказати проще одну правду, ось одна цитата, теж  генерал – майора, алевже КГБ.

«Миронюк Андрей Яковлевич. Год рождения 1928. Генерал КГБ. В декабре 1986 был назначен начальником Особого отдела КГБ по контролю за проведением работ поликвидацией последствий аварии на ЧАЭС:

«Особым отделом были вскрыты серьёзные факты очковтирательства, имевшие место в октябре-ноябре 1986 года. Согласно имевшимся в штабе отчётам, с крыши 3-го энергоблока было сброшено 370 тонн радиоактивной массы, тогда как, по заключению специалистов, кровля не выдержала бы и половины такого веса. Уровень радиации там был не 500 рг/ч, как сказано в отчёте, а более 1,5 тысяч рг/ч, в связи с чем дозы облучения личного состава рассчитывались на смену неверно, что привело к неоправданному, преступному поражению большого количества ликвидаторов.

Был выявлен и такой факт. Еще в октябре 1986 года руководство ЧАЭС подписало акт, что все помещения 3-го энергоблока дезактивированы на 95 %, однако проведенные в декабре обследования показали, что из 1180 помещений энергоблока очистку прошли лишь 80 (6,8 %). Остальные даже не открывались. В результате занижения уровня радиации в отчётах многие ликвидаторы получили запредельные дозы» …

І мало не забув головного винуватцяв наших стражданнях після 26 квітня 1986 року — колишнього президента СРСР Горбачова, який сказав: «Ми нічого не знали…До 2 травня 1986 року я вважав, що аварія незначна …»

Ну да нехай Бог йому буде суддею …

Який цинізм – зараз вже напевно можна сказати, що починаючи з перших годин після аварії все, що було пов’язано з аварією, було під контролем фахівців з «Радієвого інституту ім. В. Г Хлопина.» (Міністерство Середнього машинобудування СРСР), тієї самої контори, яка з 1922 року контролювала всі роботи, пов’язані з радіацією).

І можливо саме тому, що починаючи з 10 травня 1986 року це Міністерство взяло на себе всі роботи в Чорнобилі, й виникла Постанова 207-7.

Десь так … Прощавай Закон № 796 – ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи»…

Ліквідатораварії на ЧАЕС

квітень-травень 1986 рок ВікторГайдак

2 комментария на «“Прощавай Закон № 796 – ХІІ …???”»

  1. Срочник:

    Писать некому, пустоте что ли ????????????????????????????

  2. Срочник:

    Та всем по… ти публикации как нет коментов!!!!!!!!!!

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *



Создание сайтов в Харькове
cоздание сайтов в Харькове — IT-агентство Rubika.