ХАРЬКОВСКАЯ ОБЛАСТНАЯ ОРГАНИЗАЦИЯ ВСЕУКРАИНСКОЙ ОБЩЕСТВЕННОЙ ОРГАНИЗАЦИИ ИНВАЛИДОВ “СОЮЗ ЧЕРНОБЫЛЬ УКРАИНЫ”Харьковская общественная организация «Чернобылец Харьковщины»

26 апреля 1986 года

На четвёртом энергоблоке Чернобыльской АЭС произошла авария, ставшая крупнейшей катастрофой в истории атомной энергетики...

Последствия

Уже прошло 33 года, со дня аварии на ЧАЭС, но до сих пор мы видим её последствия...

На Харьковщине

По состоянию на 01.01.2020 года - 20 212 пострадавших от последствий аварии на ЧАЭС

10 248 ликвидаторов

Участников ликвидации последствий аварии на ЧАЭС 10 248, в т.ч. инвалидов 5227 чел.

5 285 потерпевших

Потерпевших от Чернобыльской катастрофы 5285, в т.ч. 942 инвалида

164 человека

164 участников других ядерных испытаний, в т.ч. 51 инвалидов

1 946 вдов

1946 вдов, умерших чернобыльцев, смерть которых связана с последствиями аварии на ЧАЭС

2 569 детей

Пострадало 2569 детей, в т.ч. 5 из них инвалидов

Помним, скорбим

С 1986 года на Харьковщине умерло более 10 тысяч человек...

Проект Закону №3095-1 від 10.03.2020

Опубликовано: 11 Март, 2020

Проект

Вноситься народними
депутатами України

Королевською Н.Ю.
Солодом Ю.В.
Бортом В.П.
Гнатенком В.С.
Морозом В.В.
Христенком Ф.В.

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про внесення змін до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» щодо конкретизації осіб, які мають належати до військовослужбовців та потерпілих від Чорнобильської катастрофи

Верховна Рада України постановляє:

І. Внести Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (Відомості Верховної Ради УРСР, 1991 р., № 16, ст. 200 із наступними змінами) такі зміни:

Примітку до статті 10 доповнити словами «, особи Цивільної оборони з числа загонів спецзахисту підвищеної готовності Чернігівської, Київської та Житомирської областей, які були залучені до ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС розпорядженням Ради Міністрів УРСР від 01.05.1986 № 3/199, та які стали особами з інвалідністю внаслідок захворювань, пов’язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи».

2. Частину першу статті 11 доповнити пунктом такого змісту:

«7) особи, які народилися від учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та евакуйованих із зони відчуження і після досягнення повноліття не були віднесені до встановлених статтею 14 цього Закону категорій осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.»;

3. Доповнити Закон статтею 171 такого змісту:

«Стаття 171. Медичне обстеження, диспансеризація та лікування осіб, які народилися від учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС або осіб, евакуйованих із зони відчуження

Особи, які народилися від учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС або осіб, евакуйованих із зони відчуження, і після досягнення повноліття не були віднесені до встановлених статтею 14 цього Закону категорій осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, мають право на щорічне медичне обстеження, диспансеризацію та лікування у спеціалізованих медичних закладах, що забезпечують лікування осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

ІІ. Прикінцеві положення

1. Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, крім пункту 3 розділу І цього Закону, який набирає чинності з 1 січня 2021 року.

2. Кабінету Міністрів України під час підготовки проекту Державного бюджету України на 2021 рік врахувати видатки, необхідні для реалізації цього Закону.

3. Кабінету Міністрів України у тримісячний строк з дня набрання чинності цим Законом:

привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;

забезпечити приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.

Голова Верховної Ради
України

 

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА

до проекту Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» щодо конкретизації осіб, які мають належати до військовослужбовців та потерпілих від Чорнобильської катастрофи«

1. Обґрунтування необхідності прийняття акта

Групою народних депутатів України подано на розгляд Парламенту проект Закону України «Про внесення доповнення до статті 10 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» щодо конкретизації осіб, які мають належати до військовослужбовців» (реєстр. № 3095).

Цим законопроектом пропонується доповнити примітку до статті 10 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі – Закон) нормою, згідно з якою до військовослужбовців для цілей Закону будуть віднесені особи Цивільної оборони з числа загонів спецзахисту підвищеної готовності Чернігівської, Київської та Житомирської областей, які були залучені до ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС розпорядженням Ради Міністрів УРСР від 01.05.1986 № 3/199, та які стали особами з інвалідністю внаслідок захворювань, пов’язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.

Цілком і повністю підтримуючи ідею законопроекту щодо уточнення категорій осіб, які відносяться до військовослужбовців, пропонується альтернативний проект, яким передбачено також віднести до потерпілих від аварії на Чорнобильській АЕС осіб, які після досягнення повноліття не були віднесені до встановлених статтею 14 Закону категорій, зважаючи на наступне.

Сьогодні в Україні проживають десятки тисяч осіб, які народилися від учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та евакуйованих із зони відчуження, та які після досягнення повноліття не віднесені до встановлених статтею 14 Закону категорій осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Разом з тим, стверджувати, що такі особи не піддалися жодному радіаційному впливу не можна. З дня Чорнобильської катастрофи пройшло лише 34 роки і про наслідки впливу у найближчі десятиліття чинників, пов’язаних з аварією, на здоров’я дітей, які народилися від ліквідаторів, можна лише здогадуватися.

Однозначно можна лише стверджувати, що наслідки Чорнобильської катастрофи будуть відчувати на собі не лише перше покоління народжених від ліквідаторів аварії, а й інші покоління.

Тому сьогодні держава зобов’язана створити умови для моніторингу стану здоров’я таких осіб.

2. Цілі та завдання законопроекту

Ціль та завдання проекту акта – посилення соціального захисту осіб, які до 18 років були віднесені до потерпілих від аварії на Чорнобильській АЕС і після досягнення повноліття не були віднесені до встановлених статтею 14 Закону категорій, а також конкретизація осіб, які належать до військовослужбовців.

3. Загальна характеристика і основні положення законопроекту

Проектом акта передбачається:1) Віднести до військовослужбовців, про яких йдеться у статті 10 Закону, осіб Цивільної оборони з числа загонів спецзахисту підвищеної готовності Чернігівської, Київської та Житомирської областей, які були залучені до ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС розпорядженням Ради Міністрів УРСР від 01.05.1986 № 3/199, та які стали особами з інвалідністю внаслідок захворювань, пов’язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.2) Віднести до потерпілих від Чорнобильської катастрофи осіб, які народилися від учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та евакуйованих із зони відчуження і після досягнення повноліття не були віднесені до категорій осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.3) Запровадити щорічне медичне обстеження (диспансеризацію) та лікування осіб, які народилися від учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та евакуйованих із зони відчуження, і після досягнення повноліття не були віднесені до встановлених статтею 14 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» категорій, що дозволить посилити соціальний захист таких осіб.

4. Стан нормативно-правової бази у даній сфері правового регулювання

У цій сфері правового регулювання діють Конституція України та Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Реалізація проекту закону не потребуватиме внесення змін до інших законодавчих актів України.

5. Фінансово-економічне обґрунтування

Реалізація проекту закону не потребуватиме додаткових видатків з Державного бюджету України у поточному році.

Разом з тим у Державному бюджеті України на 2021 рік мають бути враховані видатки у сумі 43 810 тис. грн. виходячи із наступних фінансово-економічних обрахунків.

 Орієнтовна чисельність осіб, які втратили статус потерпілих після досягнення повноліття 

Група спостереження Чисельність осіб, тис.
1. Особи, які народилися від учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 50,5
2. Особи, які народилися від евакуйованих із зони відчуження 16,9
Всього: 67,4

 

Фінансово-економічні розрахунки щодо медичного забезпечення і моніторингу стану здоров’я осіб (перше покоління) 67,4 тис. осіб, які втратили статус потерпілих після досягнення 18 років

Напрямки фінансування Вартість за 1 особу, грн. Сумарна вартість, тис. грн./рік.
Моніторинг стану здоров’я (щорічне диспансерне медичне обстеження) 500,0 33 700
Стаціонарне обстеження та лікування (за потребою)* 3000,0 10 110
Всього:   43 810

Примітка*: орієнтовно взято 5% від загальної чисельності осіб                   (67,4 х 5% =3,37 тис. осіб).

6. Прогноз соціально-економічних та інших наслідків прийняття Закону

Прийняття акта дозволить створити умови для моніторингу стану здоров’я повнолітніх дітей, які народилися від учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та евакуйованих із зони відчуження, а також їх лікування у спеціалізованих медичних закладах, що забезпечують лікування чорнобильців, що у свою чергу посилить соціальний захист цієї категорії осіб.

Крім того, завдяки його реалізації акта буде вирішено питання соціального захисту осіб Цивільної оборони з числа загонів спецзахисту підвищеної готовності Чернігівської, Київської та Житомирської областей, які були залучені до ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС розпорядженням Ради Міністрів УРСР від 01.05.1986 № 3/199, та які стали особами з інвалідністю внаслідок захворювань, пов’язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.

Народний депутат України     Королевська Н.Ю.

 

ПОРІВНЯЛЬНА ТАБЛИЦЯ

до проекту Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» щодо конкретизації осіб, які мають належати до військовослужбовців та потерпілих від Чорнобильської катастрофи» 

 

Зміст положення (норми) чинного законодавства

 

 

Зміст відповідного положення (норми) проекту акта

Стаття 10. Визначення осіб, які належать до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС

Учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов’язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках — не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців*, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.

__________
* Тут і надалі до військовослужбовців належать: особи офіцерського складу, прапорщики, мічмани, військовослужбовці надстрокової служби, військовозобов’язані, призвані на військові збори, військовослужбовці-жінки, а також сержанти (старшини), солдати (матроси), які перебувають (перебували) на дійсній строковій службі у збройних силах, керівний і оперативний склад органів Комітету державної безпеки, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, а також інших військових формувань.

Стаття 10. Визначення осіб, які належать до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС

Учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов’язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках — не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців*, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.

__________
* Тут і надалі до військовослужбовців належать: особи офіцерського складу, прапорщики, мічмани, військовослужбовці надстрокової служби,  військовозобов’язані, призвані на військові збори, військовослужбовці-жінки, а також сержанти (старшини), солдати (матроси), які перебувають (перебували) на дійсній строковій службі у збройних силах, керівний і оперативний склад органів Комітету державної безпеки, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, а також інших військових формувань, особи Цивільної оборони з числа загонів спецзахисту підвищеної готовності Чернігівської, Київської та Житомирської областей, які були залучені до ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС розпорядженням Ради Міністрів УРСР від 01.05.1986 № 3/199, та які стали особами з інвалідністю внаслідок захворювань, пов’язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.

 

Стаття 11. Визначення осіб, які належать до потерпілих від Чорнобильської катастрофи

До потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать:

1) евакуйовані із зони відчуження (в тому числі особи, які на момент евакуації перебували у стані внутрішньоутробного розвитку після досягнення ними повноліття), а також відселені із зон безумовного (обов’язкового) і гарантованого добровільного відселення;

2) особи, які постійно проживали на територіях зон безумовного (обов’язкового) та гарантованого добровільного відселення на день аварії або прожили за станом на 1 січня 1993 року на території зони безумовного (обов’язкового) відселення не менше двох років, а на території зони гарантованого добровільного відселення — не менше трьох років, та відселені або самостійно переселилися з цих територій;

3) особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов’язкового) та гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов’язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення — не менше трьох років;

4) особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років;

5) особи, які працювали з моменту аварії до 1 липня 1986 року не менше 14 календарних днів або не менше трьох місяців протягом 1986 — 1987 років за межами зони відчуження на роботах з особливо шкідливими умовами праці (за радіаційним фактором), пов’язаними з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, що виконувалися за урядовими завданнями. Перелік видів робіт і місць, де виконувалися зазначені роботи, встановлюється Кабінетом Міністрів України;

6) особи, які досягли повноліття, з числа зазначених у статті 27 цього Закону, та яким у дитячому віці встановлено причинний зв’язок інвалідності з наслідками Чорнобильської катастрофи, за умови проходження переогляду у спеціалізованій медико-соціальній експертній комісії відповідно до частини п’ятої статті 17 цього Закону.

Норма відсутня.

Стаття 11. Визначення осіб, які належать до потерпілих від Чорнобильської катастрофи

До потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать:

1) евакуйовані із зони відчуження (в тому числі особи, які на момент евакуації перебували у стані внутрішньоутробного розвитку після досягнення ними повноліття), а також відселені із зон безумовного (обов’язкового) і гарантованого добровільного відселення;

2) особи, які постійно проживали на територіях зон безумовного (обов’язкового) та гарантованого добровільного відселення на день аварії або прожили за станом на 1 січня 1993 року на території зони безумовного (обов’язкового) відселення не менше двох років, а на території зони гарантованого добровільного відселення — не менше трьох років, та відселені або самостійно переселилися з цих територій;

3) особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов’язкового) та гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов’язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення — не менше трьох років;

4) особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років;

5) особи, які працювали з моменту аварії до 1 липня 1986 року не менше 14 календарних днів або не менше трьох місяців протягом 1986 — 1987 років за межами зони відчуження на роботах з особливо шкідливими умовами праці (за радіаційним фактором), пов’язаними з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, що виконувалися за урядовими завданнями. Перелік видів робіт і місць, де виконувалися зазначені роботи, встановлюється Кабінетом Міністрів України;

6) особи, які досягли повноліття, з числа зазначених у статті 27 цього Закону, та яким у дитячому віці встановлено причинний зв’язок інвалідності з наслідками Чорнобильської катастрофи, за умови проходження переогляду у спеціалізованій медико-соціальній експертній комісії відповідно до частини п’ятої статті 17 цього Закону;

7) особи, які народилися від учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та евакуйованих із зони відчуження і після досягнення повноліття не були віднесені до встановлених статтею 14 цього Закону категорій осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

 

Норма відсутня. Стаття 171. Медичне обстеження, диспансеризація та лікування осіб, які народилися від учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС або осіб, евакуйованих із зони відчуженняОсоби, які народилися від учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС або осіб, евакуйованих із зони відчуження, і після досягнення повноліття не були віднесені до встановлених статтею 14 цього Закону категорій осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, мають право на щорічне медичне обстеження, диспансеризацію та лікування у спеціалізованих медичних закладах, що забезпечують лікування осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

 

Народний депутати України                   Королевська Н.Ю.

Источник:

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *



Создание сайта на WordPress - Rubika.