ХАРЬКОВСКАЯ ОБЛАСТНАЯ ОРГАНИЗАЦИЯ ВСЕУКРАИНСКОЙ ОБЩЕСТВЕННОЙ ОРГАНИЗАЦИИ ИНВАЛИДОВ “СОЮЗ ЧЕРНОБЫЛЬ УКРАИНЫ”Харьковская общественная организация «Чернобылец Харьковщины»

26 апреля 1986 года

На четвёртом энергоблоке Чернобыльской АЭС произошла авария, ставшая крупнейшей катастрофой в истории атомной энергетики...

Последствия

Уже прошло 33 года, со дня аварии на ЧАЭС, но до сих пор мы видим её последствия...

На Харьковщине

По состоянию на 01.01.2020 года - 20 212 пострадавших от последствий аварии на ЧАЭС

10 248 ликвидаторов

Участников ликвидации последствий аварии на ЧАЭС 10 248, в т.ч. инвалидов 5227 чел.

5 285 потерпевших

Потерпевших от Чернобыльской катастрофы 5285, в т.ч. 942 инвалида

164 человека

164 участников других ядерных испытаний, в т.ч. 51 инвалидов

1 946 вдов

1946 вдов, умерших чернобыльцев, смерть которых связана с последствиями аварии на ЧАЭС

2 569 детей

Пострадало 2569 детей, в т.ч. 5 из них инвалидов

Помним, скорбим

С 1986 года на Харьковщине умерло более 10 тысяч человек...

За місяць до значної події.

Опубликовано: 7 Ноябрь, 2016

30 років пройшло з того часу, коли було покладено  «останню цеглину» у будівлю об’єкту Укриття, «Саркофаг»,  над зруйнованим 4-м блоком.

Картинки по запросу саркофаг крыша графит фото

Героїчна і самовіддана праця людей, які стали називатись Чорнобильцями була не даремна. За короткий час,  при високім рівні опромінення, при постійних викидах було зроблено неможливе. Приборкання ядерного звіра, який втратив контроль було приборкано.

Це засвідчують спеціалісти Світового рівня. Вони в своїх висновках дають оцінку роботі, яка була виконана нашими людьми. Вся світова спільнота з вдячністю говорить, що врятований мир буде вдячний і пам’ятатиме про те, яке лихо було відведене і приборкане.

Зараз мир стоїть на порозі світової війни. Безголові політики вихваляються ядерною зброєю. Мені здається, що вони не сповна розуму. Ніхто не зможе спастись від ядерного лиха.

Ми Чорнобильці і люди, які потрапили під вибухи в Японії в містах Хіросімо і Нагасакі як ніхто усвідомлюємо наслідні дії радіації, бо ми на собі випробували що це таке.

Не всі Чорнобильці, що померли мали статус, вони пішли з життя майже невідомими, не всі чорнобильці померли будучи в сім’ях, частина стали тягарем  для сім’ї  і дітей. З безвихідної ситуації вони  виходили пиятикою, або кінчали життя самогубством. Багато Чорнобильців ще при житті поставили на собі хрест непотрібних . Вони відмовлялись від лікування з різних причинах. Одні боялися стати «під опитними кроликами», а в інших – здавали нерви.  Брак кошт, чи політичної волі з здоровим глуздом у держави на сьогоднішній день  межа, чи жити – чи не жити Ліквідаторам!?

 Бездумність і непорозуміння, несправедливість і обман переслідують не тільки Чорнобильців, а і вдів, які дійсно були опорою і підтримкою своїм чоловікам, що померли не маючи статусу і їм зараз майже неможливо довести статус вдови Чорнобильця.

На цвинтарях і в промовах завжди звучать слова « ніхто не забутий ніщо не забуто», викарбовують на пам’ятниках  «Вічна пам’ять», це лукавство, людська пам’ять дуже коротка. Коли тяжко, або дуже припече, чи   в дні вшанування пам’яті та перед виборами ми ще згадуємо, а так кожен «печеться» сам по собі.

Кажуть: « життя триває – час все спише». Так, життя триває, не стоїть на місці, ростуть діти, онуки, вони мріють про щось добре, хороше. Так от нам, ще живим, треба для підростаючого покоління зберегти мир і землю, сіяти добро, бо зла посіяно дуже багато.

Навіть між Чорнобильцями, які в зоні ділились куском хліба, ковтком чистої води, поправляли освинцовку один одному, а якщо доводилося робити в місцях з високим рівнем опромінення частіше міняти один одного, щоб менше схопити «Радиків», зараз посіяно розбрат, якого не повинно бути взагалі. Ну це не наша вина. Ми поставлені в такі умови, що єдність в наших рядах комусь заважає.

Ми усвідомлюємо, що  з’ єднати важко те, що роз’єднане. Не можна залишатися байдужими до тих, кому ще гірше чим нам. При такому розкладі, коли на сході ведуться бойові дії, вимагати до себе особливої уваги – це просто не достойно нормальної людини. Та дивлячись навкруги, чомусь виходить так : « кому війна, а кому мати рідна». Корупція і свавілля існують на всіх ешелонах влади, де можна урвати там і рвуть.

Щоб нагадати про Чорнобильців ми брали участь у Всеукраїнських протестних акціях. Зустрічались з представниками Кабміну, депутатами Верховної Ради, були на засіданнях в Міністерстві соціальної політики  з вимогами лише одного виконання законів, які гарантують соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської трагедії. Якщо ми живемо в правовій і демократичній державі, то принципи  главенства права і закону, який ніхто не має повноважень порушувати чи не виконувати, але ж у нас Закон, як дишло……!!!

Я вибачаюсь перед читачами, що в акурат  посвятив Вас в наші проблеми, ну а це вже крик душі і не тільки Чорнобильців бо з такими проблемами стикаються зараз усі пересічні громадяни.

Якою ціною було збудовано саркофаг, такої ціни не має ніяке будівництво, і не обчислити грошима чи якоюсь другою мірою власного здоров’я і еквіваленту ціни життя населення Землі.

І в пам’ять про тих, хто спасав рідну землю і увесь світ сільські очільники нашого району з  місцевими жителями і депутатським корпусом знайшли кошти і можливість обладнати куточки слави.

Це  Червононивська,  Дмитрівська, Сазонобаланівська, Петропавловська, Олександрівська, Крисинська сільські  та Шарівська селищна ради. Велике Вам спасибі за небайдужість і не черствість Вашої душі. Давайте разом в пам’ять тих, кого вже немає серед нас, разом сіяти добро, дбати про майбутнє, виховувати  гідність у підростаючого покоління, щоб завтрашній день був кращий.

Миру! Добра, злагоди  та довголіття Вам!

З повагою, Учасник ліквідації наслідків на ЧАЕС у 1986році, с. Максимівка, Богодухівського району  О. Дяченко.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *



Создание сайта на WordPress - Rubika.